|
По селі побігла плітка,
Наче вистріл грому,
Ніби кум Петра Тігіпка
Впав в глибоку кому..
Не знаходить Петька місця,
Одна й тая дума -
Як поїхати до міста,
Та провідать кума..
Взяв Петро в руки корзину
(Йшов же не до дівки)..
Вклав шмат сала, цибулину
І.. пляшку горілки.
Знав давно, що як по блату,
То здеруть добряче..
То ж прорався у палату,
Щоб ніхто не бачив..
Як угледів свого кума -
Сльозами умився..
Той неначе врізав дуба,
Простирадлом вкрився..
Простягнув обабіч тіла
Нерухомі клешні..
На обличчі такий білий..
Наче вмер, сердешний..
Заревів, як бик "Ой, братці!
Я ж приїхав з дому,
Мріяв випити по чарці,
А ти ж впав у кому!"
Через те, що ти у комі
Ніде правди діти..
Плачуть рідні і знайомі,
Жінка Галя й діти..
Тут.. на цьому голосінні
Все кумове тіло..
Відчуваючи спасіння -
Смачно затремтіло.
Відкрив очі і як парус
Простирадло скинув..
Оце б, каже, мені зараз
Молоду дівчИну.. .
Хоч відлежусь тут, спочину..
Зручненька ж канапка..
Наливай, куме, чарчину!!
КОМА ...ще не КРАПКА!!
Источник: www.stihi.ru
|
|
